2-а Самуїлова

Розділ 24

1 І зно́ву запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана́ Давида проти них, говорячи: „Іди, перелічи Ізраїля та Юду!“

2 І сказав цар до Йоава, вождя́ ві́йська, що з ним: „Перемандру́й серед усіх Ізраїлевих племе́н від Дану аж до Беер-Шеви, і перелічіть народ, — і я пізна́ю число цього наро́ду“.

3 І сказав Йоа́в до царя: „Нехай же Господь, Бог твій, додасть до народу в сто раз стільки, скільки є, а очі мого пана, царя, бачать. Та на́що пан мій, цар, уподо́бав собі таку річ?“

4 Та цареве слово до Йоава та на військо́вих провідникі́в перемогло́. І вийшов Йоав та військо́ві провідники́ від царя, щоб перелічити Ізраїлів народ.

5 І перейшли вони Йордан, і таборува́ли в Ароері, з правого бо́ку міста, що лежить в сере́дині долини Ґаду та при Язері.

6 І прийшли вони до Ґілеаду та до кра́ю Тахтім-Ходші. І прийшли́ до Дан-Яану, і навко́ло до Сидо́ну.

7 І прийшли вони до твердині Цор й до всіх міст хіввеянина та ханаанеянина, і вийшли до Юдиного Неґеву, до Беер-Шеви.

8 І мандрували вони по ці́лому краю, і прийшли в кінці дев'яти місяців та двадцяти днів до Єрусалиму.

9 І дав Йоав цареві число пере́ліку народу. І було Ізраїля вісімсот тисяч сильних мужів, що витяга́ють меча, а Юдиного мужа — п'ятьсот тисяч чоловіка.

10 І збенте́жилося Давидове серце, як перелі́чив він народ. І сказав Давид до Господа: „Я дуже згрішив, що зробив це! А тепер, Господи, відсунь же провину Свого́ раба, бо я дуже немудро вчинив!“

11 І встав Давид рано вранці, а Господнє слово було до пророка Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи:

12 „Іди, та й скажеш Давидові: Так сказав Господь: Три карі кладу́ Я на тебе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ її тобі“.

13 І прийшов Ґад до Давида, і розпові́в йому та й до нього сказав: „Чи при́йдуть тобі сім літ голоду в твоїм кра́ї, чи теж три місяці твого́ втіка́ння перед ворогами твоїми, а вони тебе гна́тимуть, чи теж буде три дні морови́ця в твоїм Кра́ї? Подумай тепер та й ріши, яке слово верну́ я Тому, Хто послав мене“.

14 І сказав Давид до Ґа́да: „Сильно скорблю́ я! Нехай же впаде́мо ми до Господньої руки, „бо велике Його милосе́рдя“, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“

15 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі від ра́нку й аж до ча́су умо́влення, — і померло з народу від Дану й аж до Беер-Шеви сімдеся́т тисяч чоловіка...

16 І простя́г той Ангол свою руку на Єрусалима, щоб ви́губити його, та Господь пожалував щодо того зла. І сказав Він до Ангола, що вигубляв серед народу: Забагато тепер, попусти́ свою руку!“ А Ангол Господній був при то́ці євусе́янина Аравни.

17 І сказав Давид до Господа, коли побачив того Ангола, що побива́в серед народу, і проказав: „Я ось згрішив, і пішов проти Зако́ну. А ці ві́вці, — що́ зробили вони? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого!“

18 І прийшов того дня Ґад до Давида, та й сказав йому: „Устань, постав Господе́ві жертівника на току́ євусе́янина Аравни“.

19 І пішов Давид за словами Ґадовими, як наказав був Господь.

20 І виглянув Аравна, і побачив царя та його слуг, що йдуть до нього. І вийшов Аравна, і вклонився цареві обличчям своїм до землі.

21 І сказав Аравна: „Чого прийшов пан мій, цар, до свого раба?“ А Давид відказав: „Купити від тебе цього то́ка, щоб збудувати же́ртівника для Господа, — і буде стримана зараза від наро́ду“.

22 І сказав Аравна до Давида: „Нехай пан мій, цар, ві́зьме, і нехай принесе́ жертву, що́ добре в оча́х його. Дивися, — ось худоба на цілопа́лення, а молоті́лки та я́рма — на дро́ва.

23 Усе віддає́ Аравна, о ца́рю, цареві“. І сказав Аравна до царя: „Господь, Бог твій, нехай уподо́бає Собі тебе!“

24 І сказав цар до Аравни: „Ні, — бо тільки куплю́ від тебе за ці́ну, і не принесу́ да́рмо цілопа́лень Господе́ві, Богові моєму“. І купив Давид то́ка й худобу за срібло п'ятидесяти́ ше́клів.

25 І Давид збудува́в там же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І Господь був убла́ганий для Кра́ю, — і була стри́мана зараза від Ізра́їля.

2-я книга Царств

Глава 24

1 И снова Господь разгневался на Израиль. Господь побудил Давида обратиться против израильтян. Давид сказал: «Пойдите и пересчитайте народ Израиля и Иудеи».

2 Тогда Давид сказал Иоаву, военачальнику войска, которое было при нём: «Пройдите по всем израильским коленам от Дана до Вирсавии и пересчитайте людей, чтобы я знал, сколько там народа».

3 Но Иоав ответил царю: «Пусть Господь, Бог твой, умножит народ ещё во сто раз, и пусть твои глаза увидят это. Но для чего ты хочешь делать это?»

4 Слово царя взяло верх над Иоавом и военачальниками, и они пошли от царя считать народ Израиля.

5 Они перешли через реку Иордан и остановились в Ароере, у южной стороны города, который находился посреди долины Гада, по дороге к Иазеру.

6 Они пошли в Галаад и в землю Тахтим-Ходши, а затем в Дан-Яан и обошли Сидон,

7 а затем отправились во все крепости Тира и во все города евеев и хананеев, и наконец вышли к Вирсавии на юге Иудеи.

8 Они обошли всю землю и вернулись в Иерусалим через девять месяцев и двадцать дней.

9 Иоав подал царю список народа. И оказалось, что крепких, способных держать в руке меч израильтян было восемьсот тысяч человек, а иудеев — пятьсот тысяч.

10 Давид почувствовал угрызения совести после того, как пересчитал народ. Он сказал Господу: «Я совершил великий грех, поступив так; и ныне молю Тебя, Господи, прости мне этот грех, я поступил очень глупо».

11 Когда Давид встал на другой день утром, к пророку Гаду, провидцу Давида, было слово Господа.

12 Господь сказал Гаду: «Пойди и скажи Давиду, что так говорит Господь: „Я предлагаю тебе три наказания — выбери одно из них”».

13 Гад пришёл к Давиду и сказал ему: «Выбери одно из этих трёх наказаний: быть голоду в твоей стране семь лет или чтобы три месяца твои враги преследовали тебя, а ты убегал от них, или чтобы в продолжение трёх дней в твоей стране свирепствовала болезнь? Теперь обдумай это и реши, какой ответ должен я дать Господу, пославшему меня к тебе».

14 Давид сказал Гаду: «Я в большой беде! Пусть лучше мы будем наказаны Господом, так как велико милосердие Его; только бы наказание не пришло от людей».

15 Тогда Господь послал болезнь на израильтян с того утра и до конца назначенного времени. Всего семьдесят тысяч человек умерло от Дана до Вирсавии.

16 Когда же Ангел поднял руку на Иерусалим, чтобы уничтожить его, Господь был очень опечален бедствием и сказал Ангелу, который поражал народ: «Довольно! Опусти руку». Ангел Господний находился тогда возле молотилки Орны иевусеянина.

17 Когда Давид увидел Ангела, поражающего народ, он сказал Господу: «Я согрешил! Я поступил беззаконно, а эти люди не сделали ничего плохого! Подобно овцам они лишь следовали за мной. Пусть же наказание Твоё падёт на меня и на семью моего отца».

18 В тот день к Давиду пришёл Гад и сказал: «Пойди и поставь жертвенник Господу возле молотилки Орны иевусеянина».

19 И Давид пошёл, как повелел ему Господь через Гада.

20 Орна взглянул и, увидев царя и слуг его, шедших к нему, вышел и поклонился царю до земли.

21 И сказал Орна: «Зачем господин мой царь пришёл ко мне?» Давид ответил: «Я пришёл купить у тебя молотилку, чтобы построить там алтарь Господу, чтобы болезнь прекратилась».

22 И сказал Орна Давиду: «Пусть господин мой царь возьмёт для жертвоприношения всё, что ему угодно. Здесь есть волы для всесожжения, молотильная доска и ярмо для дров.

23 Всё это, царь, я отдаю тебе!» И ещё сказал Орна царю: «Пусть Господь, Бог твой, отнесётся к тебе благосклонно».

24 Но царь ответил Орне: «Нет! Я говорю тебе истинно, я заплачу тебе за землю то, что она стоит. Я не вознесу Господу, Богу моему, жертву, которая ничего мне не стоила». И купил Давид молотилку и волов за 50 шекелей серебра,

25 и построил там алтарь Господу, на котором принёс всесожжения и приношения содружества. Тогда Господь ответил на его молитву за страну, и болезнь в Израиле прекратилась.

2-а Самуїлова

Розділ 24

2-я книга Царств

Глава 24

1 І зно́ву запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана́ Давида проти них, говорячи: „Іди, перелічи Ізраїля та Юду!“

1 И снова Господь разгневался на Израиль. Господь побудил Давида обратиться против израильтян. Давид сказал: «Пойдите и пересчитайте народ Израиля и Иудеи».

2 І сказав цар до Йоава, вождя́ ві́йська, що з ним: „Перемандру́й серед усіх Ізраїлевих племе́н від Дану аж до Беер-Шеви, і перелічіть народ, — і я пізна́ю число цього наро́ду“.

2 Тогда Давид сказал Иоаву, военачальнику войска, которое было при нём: «Пройдите по всем израильским коленам от Дана до Вирсавии и пересчитайте людей, чтобы я знал, сколько там народа».

3 І сказав Йоа́в до царя: „Нехай же Господь, Бог твій, додасть до народу в сто раз стільки, скільки є, а очі мого пана, царя, бачать. Та на́що пан мій, цар, уподо́бав собі таку річ?“

3 Но Иоав ответил царю: «Пусть Господь, Бог твой, умножит народ ещё во сто раз, и пусть твои глаза увидят это. Но для чего ты хочешь делать это?»

4 Та цареве слово до Йоава та на військо́вих провідникі́в перемогло́. І вийшов Йоав та військо́ві провідники́ від царя, щоб перелічити Ізраїлів народ.

4 Слово царя взяло верх над Иоавом и военачальниками, и они пошли от царя считать народ Израиля.

5 І перейшли вони Йордан, і таборува́ли в Ароері, з правого бо́ку міста, що лежить в сере́дині долини Ґаду та при Язері.

5 Они перешли через реку Иордан и остановились в Ароере, у южной стороны города, который находился посреди долины Гада, по дороге к Иазеру.

6 І прийшли вони до Ґілеаду та до кра́ю Тахтім-Ходші. І прийшли́ до Дан-Яану, і навко́ло до Сидо́ну.

6 Они пошли в Галаад и в землю Тахтим-Ходши, а затем в Дан-Яан и обошли Сидон,

7 І прийшли вони до твердині Цор й до всіх міст хіввеянина та ханаанеянина, і вийшли до Юдиного Неґеву, до Беер-Шеви.

7 а затем отправились во все крепости Тира и во все города евеев и хананеев, и наконец вышли к Вирсавии на юге Иудеи.

8 І мандрували вони по ці́лому краю, і прийшли в кінці дев'яти місяців та двадцяти днів до Єрусалиму.

8 Они обошли всю землю и вернулись в Иерусалим через девять месяцев и двадцать дней.

9 І дав Йоав цареві число пере́ліку народу. І було Ізраїля вісімсот тисяч сильних мужів, що витяга́ють меча, а Юдиного мужа — п'ятьсот тисяч чоловіка.

9 Иоав подал царю список народа. И оказалось, что крепких, способных держать в руке меч израильтян было восемьсот тысяч человек, а иудеев — пятьсот тысяч.

10 І збенте́жилося Давидове серце, як перелі́чив він народ. І сказав Давид до Господа: „Я дуже згрішив, що зробив це! А тепер, Господи, відсунь же провину Свого́ раба, бо я дуже немудро вчинив!“

10 Давид почувствовал угрызения совести после того, как пересчитал народ. Он сказал Господу: «Я совершил великий грех, поступив так; и ныне молю Тебя, Господи, прости мне этот грех, я поступил очень глупо».

11 І встав Давид рано вранці, а Господнє слово було до пророка Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи:

11 Когда Давид встал на другой день утром, к пророку Гаду, провидцу Давида, было слово Господа.

12 „Іди, та й скажеш Давидові: Так сказав Господь: Три карі кладу́ Я на тебе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ її тобі“.

12 Господь сказал Гаду: «Пойди и скажи Давиду, что так говорит Господь: „Я предлагаю тебе три наказания — выбери одно из них”».

13 І прийшов Ґад до Давида, і розпові́в йому та й до нього сказав: „Чи при́йдуть тобі сім літ голоду в твоїм кра́ї, чи теж три місяці твого́ втіка́ння перед ворогами твоїми, а вони тебе гна́тимуть, чи теж буде три дні морови́ця в твоїм Кра́ї? Подумай тепер та й ріши, яке слово верну́ я Тому, Хто послав мене“.

13 Гад пришёл к Давиду и сказал ему: «Выбери одно из этих трёх наказаний: быть голоду в твоей стране семь лет или чтобы три месяца твои враги преследовали тебя, а ты убегал от них, или чтобы в продолжение трёх дней в твоей стране свирепствовала болезнь? Теперь обдумай это и реши, какой ответ должен я дать Господу, пославшему меня к тебе».

14 І сказав Давид до Ґа́да: „Сильно скорблю́ я! Нехай же впаде́мо ми до Господньої руки, „бо велике Його милосе́рдя“, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“

14 Давид сказал Гаду: «Я в большой беде! Пусть лучше мы будем наказаны Господом, так как велико милосердие Его; только бы наказание не пришло от людей».

15 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі від ра́нку й аж до ча́су умо́влення, — і померло з народу від Дану й аж до Беер-Шеви сімдеся́т тисяч чоловіка...

15 Тогда Господь послал болезнь на израильтян с того утра и до конца назначенного времени. Всего семьдесят тысяч человек умерло от Дана до Вирсавии.

16 І простя́г той Ангол свою руку на Єрусалима, щоб ви́губити його, та Господь пожалував щодо того зла. І сказав Він до Ангола, що вигубляв серед народу: Забагато тепер, попусти́ свою руку!“ А Ангол Господній був при то́ці євусе́янина Аравни.

16 Когда же Ангел поднял руку на Иерусалим, чтобы уничтожить его, Господь был очень опечален бедствием и сказал Ангелу, который поражал народ: «Довольно! Опусти руку». Ангел Господний находился тогда возле молотилки Орны иевусеянина.

17 І сказав Давид до Господа, коли побачив того Ангола, що побива́в серед народу, і проказав: „Я ось згрішив, і пішов проти Зако́ну. А ці ві́вці, — що́ зробили вони? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого!“

17 Когда Давид увидел Ангела, поражающего народ, он сказал Господу: «Я согрешил! Я поступил беззаконно, а эти люди не сделали ничего плохого! Подобно овцам они лишь следовали за мной. Пусть же наказание Твоё падёт на меня и на семью моего отца».

18 І прийшов того дня Ґад до Давида, та й сказав йому: „Устань, постав Господе́ві жертівника на току́ євусе́янина Аравни“.

18 В тот день к Давиду пришёл Гад и сказал: «Пойди и поставь жертвенник Господу возле молотилки Орны иевусеянина».

19 І пішов Давид за словами Ґадовими, як наказав був Господь.

19 И Давид пошёл, как повелел ему Господь через Гада.

20 І виглянув Аравна, і побачив царя та його слуг, що йдуть до нього. І вийшов Аравна, і вклонився цареві обличчям своїм до землі.

20 Орна взглянул и, увидев царя и слуг его, шедших к нему, вышел и поклонился царю до земли.

21 І сказав Аравна: „Чого прийшов пан мій, цар, до свого раба?“ А Давид відказав: „Купити від тебе цього то́ка, щоб збудувати же́ртівника для Господа, — і буде стримана зараза від наро́ду“.

21 И сказал Орна: «Зачем господин мой царь пришёл ко мне?» Давид ответил: «Я пришёл купить у тебя молотилку, чтобы построить там алтарь Господу, чтобы болезнь прекратилась».

22 І сказав Аравна до Давида: „Нехай пан мій, цар, ві́зьме, і нехай принесе́ жертву, що́ добре в оча́х його. Дивися, — ось худоба на цілопа́лення, а молоті́лки та я́рма — на дро́ва.

22 И сказал Орна Давиду: «Пусть господин мой царь возьмёт для жертвоприношения всё, что ему угодно. Здесь есть волы для всесожжения, молотильная доска и ярмо для дров.

23 Усе віддає́ Аравна, о ца́рю, цареві“. І сказав Аравна до царя: „Господь, Бог твій, нехай уподо́бає Собі тебе!“

23 Всё это, царь, я отдаю тебе!» И ещё сказал Орна царю: «Пусть Господь, Бог твой, отнесётся к тебе благосклонно».

24 І сказав цар до Аравни: „Ні, — бо тільки куплю́ від тебе за ці́ну, і не принесу́ да́рмо цілопа́лень Господе́ві, Богові моєму“. І купив Давид то́ка й худобу за срібло п'ятидесяти́ ше́клів.

24 Но царь ответил Орне: «Нет! Я говорю тебе истинно, я заплачу тебе за землю то, что она стоит. Я не вознесу Господу, Богу моему, жертву, которая ничего мне не стоила». И купил Давид молотилку и волов за 50 шекелей серебра,

25 І Давид збудува́в там же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І Господь був убла́ганий для Кра́ю, — і була стри́мана зараза від Ізра́їля.

25 и построил там алтарь Господу, на котором принёс всесожжения и приношения содружества. Тогда Господь ответил на его молитву за страну, и болезнь в Израиле прекратилась.

1.0x